Сторінка соціально-психологічної служби
РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ
1. Повірте в неповторність своєї дитини, у те, що вона — єдина, унікальна, не схожа на жодну іншу і не є вашою точною копією. Тому не варто вимагати від неї реалізації заданої вами життєвої програми і досягнення поставленої вами мети. Дайте їй право прожити власне життя.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.3. Не соромтеся виявляти свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що любитимете її за будь-яких обставин.
4. Hе бійтеся «залюбити» своє маля: саджайте його собі на коліна, дивіться йому в очі, обіймайте та цілуйте, коли воно того бажає.
5. Обираючи знаряддя виховного впливу, удавайтеся здебільшого до ласки та заохочення, а не до покарання та осуду.
6. Намагайтеся, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі дозволеного (бажано, щоб заборон було «небагато — лише найголовніші) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Неухильно дотримуйтесь встановлених вами заборон і дозволів.
7. Ніколи не давайте дитині особистих негативних оцінкових суджень: «ти поганий», «ти брехливий», «ти злий». Оцінювати треба лише вчинок. Треба казати: «Твій вчинок поганий, але ж ти хороший і розумний хлопчик (дівчинка) і надалі не повинен так робити».
8. Намагайтеся впливати на дитину проханням — це найефективніший спосіб давати їй інструкції. Якщо прохання не виконується, треба переконатись, що воно відповідає вікові й можливостям дитини. Лише тоді можна вдаватися до прямих інструкцій, наказів, що буде досить ефективним для дитини, яка звикла реагувати на прохання батьків. І тільки в разі відвертого непослуху батьки можуть думати про покарання. Цілком зрозуміло, що воно має відповідати вчинку, а дитина має розуміти, за що її покарали. Батьки самі вирішують, як покарати, але майте на увазі, що фізичне покарання — найтяжчий за своїми наслідками засіб покарання. Дитина повинна боятися не покарання, а того, що вона може прикро вразити вас. Покараний — вибачений. Сторінку перегорнуто. Про старі гріхи жодного слова! Покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
9. Не забувайте, що шлях до дитячого серця пролягає через гру. Саме у процесі гри ви зможете передати необхідні навички, знання, поняття, про життєві правила та цінності, зможете краще зрозуміти одне одного.
10. Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть їй навчитися висловлювати свої бажання, почуття та переживання, тлумачити поведінку свою та інших людей.
11. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки (день варто закінчувати читанням доброї, розумної книжки).
12. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Щодня цікавтесь її справами, проблемами, переживаннями, досягненнями.
13. Дозволяйте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити, працювати з конструктором. Заохочуйте її до цього, створюйте умови.
14. Відвідуйте разом театри, музеї (спершу достатньо одного залу, щоб запобігати втомі, а згодом поступово, за кілька разів, слід оглянути всю експозицію), організовуйте сімейні екскурсії, знайомлячи дитину з населеним пунктом де ви мешкаєте.
15. Привчайте дітей до самообслуговування, формуйте трудові навички та любов до праці (підтримуйте ініціативу й бажання допомагати вам).
ДИТИНУ НЕ КАРАЮТЬ:
1. За те, що вона чимось не влаштовує дорослих: холерика за те, що він непосидючий і впертий, сангвініка — за рухливість, флегматика — за повільність, неврівноваженого — за плаксивість.
2. Під час їжі.
3. Якщо вона зазнала невдачі (вона й без того засмучена, присоромлена, пригнічена). Тут краще підтримати її.
4. За необережність, а вчать обережності, роблячи висновки з прорахунків дитини; за повільність, незібраність (за цим може бути приховане занурення в себе або фантазування); за забруднений і порваний одяг, а вдягають відповідно до обставин; за прорахунки самих батьків тощо.
5. На людях (в автобусі, на вулиці), адже це ще й публічне приниження.
6. При молодшій дитині, оскільки підривається авторитет старшої, а якщо є ревнощі між дітьми, то це може породити озлобленість у старшої дитини, а в молодшої — злорадство, а це погіршить їх взаємини.
7. За емоційність, імпульсивність, енергійність. Здатність передбачати наслідки своїх вчинків остаточно формується у дівчат до 18 років, у хлопців — до 20, але навчати цього слід з трьох, а особливо з п'яти років. Карати за вчинки, які дитина не може передбачити, — значить карати за те, що вона дитина.
8. Поспішно, не розібравшись: краще пробачити десятьох винних, ніж покарати одного невинного. Необхідно поєднувати покарання з іншими методами виховання, дотримуючись педагогічного такту та враховуючи вікові та індивідуальні особливості дитини.
Золоті правила виховання в сім’ї
1. Повага до індивідуальності дитини (врахування бажань, інтересів, потреб), її самостійності, допомога у пошуку шляхів виходу зі складних ситуацій;
2. Формування системи цінностей та збереження в сім'ї емоційного комфорту;
3. Підвищення психологічної освіти батьків, набуття знань, урахування індивідуальних та вікових особливостей дитини;
4. Забезпечення тісного взаємозв'язку і взаємодії зі школою та іншими дитячими колективами. Лише дружні, відкриті стосунки дитини з батьками, взаємодопомога, турбота та увага забезпечать добрі відносини в сім'ї, бажаний результат виховання.
Десять заповідей батькам
1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.
3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
7. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».
9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.
10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити
РЕЦЕПТ ПРИГОТУВАННЯ ХОРОШОГО УРОКУ
Візьміть дюжину найкращих і повновагих емоцій. Ретельно відберіть ті, що позбавлені розчарувань, злопам'ятності і злості. Після того як ви відібрали ці 12 емоцій, розділіть їх на 5 або 6 уроків, які вам доводиться проводити щодня. Додайте до кожного уроку: 12 порцій мудрості, 11 порцій терпіння, 10 порцій хоробрості, 9 порцій працездатності, 8 порцій оптимізму, 7 порцій відданості своїй справі, 6 порцій вільнодумства, 5 порцій доброти, 4 порції відпочинку і турботи про здоров'я, 3 порції гумору, 2 порції такту, 1 порцію віри в кожного учня.
У порціях інгредієнтів можливі варіанти на розсуд того, хто готує.
Для того щоб додати гостроти та насолоди вашому уроку, додайте до нього ложечку гарного настрою, скибочку нерозсудливості, за смаком - розваги, обов'язково додайте гри й рясно посипте все гарним добрим гумором. А тепер налийте любовь до дітей і збийте все енергійними рухами, не допускаючи застою. Поставте вашу страву на вогонь дитячих сердець. Прикрасьте його посмішками, родзинками та гілочками радості. Перед подачею учням урок сервіруйте спокоєм, самовідданістю та професіоналізмом учителя.
Чітко дотримуйтеся цього рецепта, з усією точністю використовуйте інгредієнти страви під час приготування до кожного уроку.
смачного Вам, колеги! Здорового апетиту до вчительської праці та творчості!
Поради випускникам
П'ять способів усе встигнути
Незабаром розпочнуться іспити ЗНО. Як усе встигнути вивчити, повторити та ще й вирішити особисті справи? Скористуйтесь цими способами у боротьбі із втомою, напруженням, браком часу.
Плануйте завтрашній день. Заведіть блокнотик, у який щовечора записуйте, що вам треба зробити завтра. І обов'язково перевіряйте, чи все із запланованого встигли зробити.
Не дивіться телевізор. Ваше життя набагато цікавіше, ніж життя героїв серіалу. Не забувайте, вам ще потрібно багато встигнути для свого майбутнього! Переконайтесь — життя без телевізора є.
Навчиться відпочивати. Відпочинок теж потрібно занести до списку важливих справ. Тільки після доброго відпочинку, прогулянки відновиться ваша розумова працездатність і здатність запам'ятовувати складний навчальний матеріал.
Переводьте увагу з одного заняття на інше. Зміна видів робіт усуває одноманітність. Після того, як ви 3 години просиділи за книжками, можете піти на консультацію до друзів або допомогти батькам.
Визначте пріоритети. Почніть свій день із вирішення важливого завдання. Менш важливі справи залиште на завтра.
Поради до іспиту
Уникайте паніки. Нервувати перед іспитом — це природно, але панікувати — непродуктивно, тому що ви не зможете мислити чітко.
Найшвидший і найбільш ефективний спосіб подолання відчуття стресу й паніки — це заплющити очі й зробити кілька повільних, глибоких вдихів і видихів. Це заспокоїть вашу нервову систему. Одночасно можна проговорити про себе кілька разів: «Я спокійний і розслаблений» або «Я знаю, що зможу це зробити, і зроблю це добре».
Якщо ви відчуваєте у своїй голові порожнечу — не панікуйте! Паніка тільки ускладнить процес згадування та сприйняття інформації. Натомість, спробуйте на хвилину зосередитися на повільному, глибокому подиху. Якщо ви все ж не можете згадати необхідної інформації, переходьте до іншого питання; поверніться до забутого пізніше.
Після іспиту не потрібно марно гаяти час, засуджуючи та критикуючи себе за те, що, на вашу думку, ви зробили не так. Найчастіше власна самооцінка буває найбільш критичною. Привітайте і похваліть себе за те, що зробили правильно; візьміть корисне з того, що ви могли б, на вашу думку, зробити краще, і починайте підготовку до наступного випробування.
Якщо іспити справді змушують вас почуватися нездоровим, турбують або гнітять, не ховайте своїх почуттів. Поговоріть із кимось про це. У деяких культурах люди думають, що ділитися своїми почуттями й турботами з іншими — неправильно. Але це єдиний спосіб одержання допомоги и підтримки! В Англії кажуть: «Проблема, якою ти поділився, - вирішена проблема». Отже, ви обов’язково маєте знати того, з ким можете поділитися своїми турботами. Може, це буде ваш друг або член родини. Або вчитель. Або лікар. Якщо одна людина не зможе вам допомогти, то зможе інша.
Як скласти іспит
10 корисних порад від психологів
Шукайте допомоги: запитайте у вашого викладача або репетитора, як найефективніше підготуватися до іспиту та як поводитися на ньому.
Влаштовуйте собі короткі перерви під час підготовки до іспиту. Якщо ваш мозок утомився, він не зможе запам'ятати нічого.
Плануйте свій час.
Відведіть достатній час на сон; харчуйтеся розумно.
Займайтеся фізичними вправами — прогулюйтеся, бігайте, займайтеся спортом або будь-якою фізичною активністю, приємною вам.
Залишайтесь позитивно налаштованими — не думайте про майбутнє або про можливий провал.
Налаштуйтеся на перемогу й будьте готові зробити максимально від вас залежне.
Будьте пильні - якщо ви почуваєтесь нездоровим, поговоріть із кимось про своє занепокоєння.
Не будьте занадто розслабленим! Невеликий стрес навіть корисний, тому що змушує вас готуватися інтенсивніше.
Чиніть розумно — якщо обговорення іспиту з друзями засмучує вас — не робіть цього! Забудьте про складний іспит! Що минуло, того не змінити й не виправити!
Невелика фінальна порада. Якщо ви займаєтеся ввечері, не лягайте спати одразу після навчання. Ваш мозок і далі аналізуватиме інформацію й нескоро заспокоїться. Краще влаштуйте собі невелику вечірню прогулянку.
Як поводитися під час ЗНО
Позбутися хвилювання у перші хвилини тестування допоможе глибоке дихання: зробить вдих, потім повільний видих, уявляючи при цьому, що вдихаєте цілющий кисень, енергію, а видихаєте — хвилювання, невпевненість.
Не слід лякатися та засмучуватися у першу ж хвилину іспиту, що нічого не знаєш. Такого просто не може бути! Почніть із того запитання, на яке можете правильно відповісти. Поступово пригадуєте й інші відповіді.
Якщо не знаєте відповіді, то краще запитання залишити й перейти до наступного. Якщо залишиться час, можна буде потім повернутися.
Пам'ятайте, що завдання в тестах не пов'язані одне з одним, тому знання, які застосували в одному, вже вирішеному, зазвичай не допомагають, а тільки заважають концентруватися та правильно відповідати далі.
Більшість завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати одразу правильний варіант відповіді, а послідовно виключити ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє сконцентрувати увагу на одному — двох варіантах.
Залиште час для перевірки своєї роботи, щоб встигнути продивитися її та помітити явні помилки.
Загальні поради: як упоратися з екзаменаційним стресом
Повірте в себе. Ви не змогли б навчатися, якби І були на це не здатні. А це значить, що якщо ви виділите достатньо часу і підготуєтеся до іспиту належним чином, то обов'язково його складете, без зайвого хвилювання.
Не намагайтеся завжди зробити все. Завжди бути успішним і тягтися до зірок — це прекрасно. Але при цьому необхідно дотримуватися балансу. Думаючи, що оцінка нижча за "відмінно" означає провал, ви зводите для себе гори марного стресу. Необхідно завжди намагатися робити все добре, але не забувати, що ніхто не може постійно залишатися ідеалом.
Плануйте й уживайте послідовних заходів для подолання проблем. Якщо чогось не розумієте в матеріалі курсу, то розладом і стресом ви не позбудетеся проблем. Необхідно вирішувати їх спочатку, дотримуючись порад вчителя або шукати допомоги в товаришів.
Не тримайте все в собі. Шукаючи підтримки у друзів і ділячись із ними проблемами, ви значно знижуєте свою тривогу перед майбутнім іспитом.
Дивіться на все у перспективі. Іспити можуть здаватися вам найзначнішою подією зараз, але в контексті всього вашого далекого життя це лише невелика її частина.
АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ "ЯК ВИЯВИТИ АГРЕСИВНУ ДИТИНУ"
Інструкція:«Шановні батьки, будь ласка, дайте відповіді на запитання, що стосуються поведінки ваших дітей».
1. Часом здається, що в дитині оселився злий дух.
а) Так. б) Ні.
2. Дитина не може змовчати, коли чимось незадоволена.
а) Так. б) Ні.
З.Коли хтось заподіює дитині зло, вона обов'язково прагне відплатити тим самим.
а) Так. б) Ні.
4. Іноді дитині без будь-якої причини хочеться вилаятися.
а) Так. б) Ні.
5. Буває так, що дитина із задоволенням ламає іграшки, щось б'є, трощить.
а) Так. б) Ні.
6. Іноді дитина так наполягає на чомусь, що в тих, хто її оточує, може увірватися терпець.
а) Так. б) Ні.
7. Дитина не проти подражнити тварин.
а) Так. б) Ні.
8. Переспорити дитину важко.
а) Так. б) Ні.
9. Дитина дуже сердиться, коли вважає, що хтось із неї кепкує.
а) Так. б) Ні.
10. Іноді дитину охоплює бажання зробити щось погане, шокуючи тих, хто її оточує.
а) Так. б) Ні.
11. У відповідь на звичайні розпорядження намагається зробити все навпаки.
а) Так. б) Ні.
12. Часто бурчить, мов старий дідусь чи бабуся.
а) Так. б) Ні.
13. Вважає себе самостійною та рішучою.
а) Так. б) Ні.
14. Полюбляє бути першою, командувати, керувати іншими.
а) Так. б) Ні.
15. Невдачі викликають у дитини сильне роздратування, бажання знайти винуватих.
а) Так. б) Ні.
16. Легко вступає у сварку або бійку.
а) Так. б) Ні.
17. Прагне спілкуватися з молодшими та фізично слабшими дітьми.
а) Так. б) Ні.
18. У дитини часто бувають напади сумної дратівливості.
а) Так. б) Ні.
19. Не зважає на однолітків, не поступається, нічим не ділиться.
а) Так. б) Ні.
20. Упевнена, що будь-яке завдання виконає найкраще.
а) Так. б) Ні.
Шкала оцінок:
Підвищений рівень агресивності – 16-20 балів;
Високий рівень агресивності –11-15 балів;
Середній рівень агресивності – 6-10 балів;
Слабкий рівень агресивності – 1-5 балів.
РЕКОМЕНДАЦІЇ-ПОРАДИ ВЧИТЕЛЯМ ТА БАТЬКАМ АГРЕСИВНОЇ ДИТИНИ:
1.Пам'ятайте — підвищення голосу, суворе покарання після агресивного вчинку — найбшьш неефективні методи подолання агресивності.
2. Найбільш адекватна поведінка дорослих — це осуд агресії дитини, але без суворих покарань у випадку проступку.
З. Намагайтеся передусім з'ясувати причини агресії та по можливості спокійно, тактовно їх позбутися.
4. Надайте дитині можливість зняти агресію, виплеснути емоції за допомогою ігор та релаксаційного тренінгу.
5. Не допускайте в присутності дитини спалахів гніву або негативних висловлювань про друзів з метою помсти.
6. Старайтеся зайвий раз попестити дитину, показати, що ви її любите, що вона вам потрібна.
7. Навчайте дитину правил самоконтролю.
8. Проявляйте тактовність і терпіння під час спілкування з дитиною.
Тест для підлітків: “Чи вмієте ви спілкуватися?”
Широко відомі слова Антуана де Сент-Екзюпері: “Єдина справжня розкіш – це розкіш людського спілкування”.
Але для декого ця розкіш перетворюється на муку (якщо людина надто сором’язлива і невпевнена в собі). Зустрічаються і “генії” у спілкуванні – люди, які в тій чи іншій ситуації інтуїтивно знаходять правильні прийоми контакту.
Перевірте свою комунікабельність за допомогою цього тесту. Кожна відповідь “так” оцінюється в 2 бали,” іноді” – 1, “ні” - 0.
1. Завтра у вас побачення. Ви постійно думаєте про нього,можливо, довго не можете заснути?
2. Ви приїхали у чуже місто, де живуть ваші родичі. Зупинилися у одного з них, інші теж знають про ваш приїзд, і не можна не відвідати їх. Ви відкладаєте візити до останнього моменту?
3. Вас попросили виступити на зборах з повідомленням. Ви незадоволені?
4. Життя “дало тріщину”: і справи не складаються, і в коханні “прокол”. Ви можете поплакатися навіть недуже знайомій людині?
5. Настрій паршивий. А на вулиці до вас підходить незнайомець і просить показати дорогу. Ви відповідаєте роздратовано?
6. До старих неприємностей додалась сварка з батьками. Чи поясните ви її тим, що батьки і діти ніколи не зможуть зрозуміти один одного?
7. Знайомий позичив у вас невелику сумму грошей і забув про це. Нагадаєте йому про борг?
8. В їдальні ви отримали супертвердий шніцель. Ви будете влаштовувати сварку з цього приводу?
9. В електричці навпроти сидить людина, явно налаштована поговорити. Ви відповідаєте на запитання сухо, подумки відсилаючи її… в інший вагон?
10. В магазині черга – дають потрібну вам річ. Будете стояти?
11. Ваші друзі посварилися. Обидва приходять до вас: розсудить, хто правий. Ви беретесь за роль судді з великою неохотою?
12. Ви любите Pink, а ваша приятелька вважає її вульгарною. Їй подобається фільми Тарковського, а ви віддаєте перевагу американським комедіям. Її думку ви категорично відхиляєте, визнаючи тільки свій смак?
13. У гардеробі ви почули, як двоє обговорюють, що рок-зірка повісилась. А ви тільки що бачили її у прямому ефірі. Ви проінформуєте їх?
14. Приятель просить вас перевірити твір чи задачу з алгебри. Просьба викликає у вас незадоволення?
Тепер підрахуйте бали.
26-28 балів. Назвати вас комунікабельним неможливо. Ви явно надаєте перевагу усамітненню, хоча самі себе за це караєте. Всі колективні справи вас дратують, і при кожному зручному випадку ви намагаєтесь від них ухилитися. Ясно, що це не сприяє вашим контактам з оточуючими, які поступово віддаляються від вас. Подумайте, може, справа не в тому, що ви не бажаєте бути у колективі, а в вашому небажанні йти на зустріч людям.
24-25 балів. Не дуже ви говіркий, у всякому разі самі розмову навряд чи розпочнете. Приятелів у вас небагато, хоча один друг є, який пробачає вам замкнутість розуміючи що це неголовне. Перехід на інше місце навчання чи роботи вас лякає – через необхідність нових контактів. Втім, буває, що захопившись справою,ви забуваєте про свою відлюдкуватість і стаєте комунікабельною людиною. Ось такий стан і прагніть підтримувати.
19-23 балів. Ну що ж, ви достатньо комунікабельний і в незнайомій компанії почуваєте себе в своїй тарілці. Нові знайомства вас не бентежать, але це не означає, що ви будете їх завжди продовжувати. В розмові ви можете вільно вставити свої “п ять копійок”, однак в дискусії вступаєте рідко.
14-18 балів. У вас з комунікабельністю все в нормі. Дякуючі допитливості ви вислуховуєте кожного нового співрозмовника. До ваших достоїнств потрібно віднести і те, що ви заперечуєте не гарячкуючи, не силуючи інших, а прагнете переконати. Нові контакти даються вам легко і просто. Якщо щось вас і дратує то це багатослівність, суєтливість, екстравагантність. Хоча і в цих випадках ви вмієте стриматися.
9-13 балів. Так, у некомунікабельності вас не дорікнеш. Вам не заважало б трохи зменшити допитливість, дещо менше говорити, а головне – менше висловлюватися з будь-якого приводу. Визнайте, ви любити бути у центрі уваги. Відмовляти в проханнях ви не вмієте, навіть коли виконати не в силах. Чому вам не заважало б повчитися, то це ретельності і вмінню не пасувати перед труднощами. Однак якщо ви побажаєте, то зможете себе примусити не відступати, довести почату справу до кінця.
4-8 балів. Про таких, як ви, кажуть “свій хлопец”. Спілкуватися, бути на людях – ваша потреба. Жодну справу повз себе не пропустите, особливо якщо робити нічого, а тільки можна посперечатися. Вступаєте в розмову ви обов’язково, навіть коли зовсім не уявляєте про що йде мова. Розпочати справу для вас важливіше, ніж її закінчити. Оточуючи відносяться до вас доброзичливо, але з деяким сумнівом. Трохи більше самокритики вам не завадило б.
3 і менше. Спілкування з вами вимагає деяких зусиль. Ваша балакучість, можливо, і не викликала б протесту, якби ви не прагнули бути суддею в справах, до яких, правду кажучи, не дуже розумієтесь. Об активність, терплячись, стриманість не входять в число ваших позитивних рис, а ось образливі ви через міру. Подумайте про те, що кожен характер, в тому числі і свій, можна покращити.
Як правильно поводитися на іспиті?
(поради психолога)
1. Взявши квиток або прочитавши завдання, продумайте план відповіді. Починайте готуватися виконувати те завдання, яке для вас легше. Якщо здається, що ви зовсім нічого не знаєте і не пам'ятаєте – не лякайтеся. Увага! – на іспиті у вас достатньо часу, щоб виконати завдання. Згадайте, як ви готували це питання вдома.
2. На усному іспиті намагайтеся закінчити підготовку за одну-дві хвилини раніше того, як вас викличуть відповідати. За ці дві хвилини відновіть в пам'яті той стан, що у вас був до іспиту.
3. Відповідаючи, обов'язково користуйтеся листком з планом і прикладами, написаними при підготовці.
4. Під час відповіді прийміть позу впевненої в собі людини, зробіть відповідний вираз обличчя, говоріть чітко, упевненим голосом.
5. На письмових іспитах намагайтеся заспокоїтися, зосередити свої думки на конкретному завданні. Якщо воно виявиться занадто складним для вас, почніть з легких.
6. Що робити, якщо раптом...
...на півслові ви забули, про що треба говорити. Перш за все, не втрачайте голови, зберігайте спокій (хоча б зовні) – таке може трапитися з кожним! Повторіть останню фразу, спочатку також як раніше, а потім, якщо зможете іншими словами. За цей час згадайте план відповіді: що ви вже розповіли? Чого ця фраза може стосуватися? У більшості випадків це допомагає.
...ви вже майже закінчили відповідати, і раптом ви згадали, про що варто було сказати, коли втратили думку. Нічого страшного. Закінчите говорити те, про що говорили, а потім скажіть те, що пропустили. У жодному разі не переривайте відповідь заради того, про що згадали. Не слід говорити: "Так, я ще забув сказати про ...". Скажіть, наприклад, так: "Повернемося до (назва пункту плану). Я хотів би додати" або так "Крім того, треба сказати, що..."
...вас не слухають. Не сприймайте це як особисту образу. Продовжуйте відповідь так, як якщо б ви цього не помітили.
... Екзаменатор в різкій формі перериває вас, вимагає щось уточнити, повторити. Або ще гірше: "кидає" неприємні репліки. Здається, що всі змовилися вас завалити. Відволічіться від цього. Від вас потрібно мужність і зібраність, вміння не показувати образу. Сконцентруйте увагу на точності відповіді. Відповідайте чітко і коротко. Тримайтеся впевнено.
...ви обмовилися і всі почали сміятися. Не хвилюйтеся! Це може трапитися з кожним. Обмовляються навіть професіонали – диктори, журналісти, лектори. Посмійтеся разом з ними – і все. Якщо ж обмовку, крім вас, ніхто не помітив, продовжуйте говорити далі так, як ніби нічого не сталося.
...вам задають додаткові питання. Не лякайтеся. Не поспішайте з відповіддю. Можете сказати, що вам треба трохи подумати. Чітко визначте чого стосується питання, якої відповіді воно вимагає. Перш, ніж говорити, подумки сформулюйте відповідь, часу на це потрібно зовсім небагато.
...ви помилилися. Ну і що? Помилки бувають у всіх. Якщо ви помітили помилку і знаєте, як її виправити, зробіть це. Якщо ви не впевнені, чи правильно ви відповіли або помилилися, продовжуйте відповідати так, ніби нічого не сталося. Якщо вам вкажуть на помилку, і ви не впевнені у своїй правоті, краще погодьтеся. Не бійтеся помилок!
...вам поставили оцінку нижче тієї, на яку ви розраховували. Не вступайте в суперечку. Сперечатися з екзаменатором безглуздо. Він все одно буде правий.
ГОТОВНІСТЬ ДО ШКІЛЬНОГО НАВЧАННЯ
(до уваги батьків майбутніх першокласників)
Отже, під готовністю до школи розуміється той рівень фізичного і психічного розвитку, за якого вимоги систематичного навчання в школі не призводять до порушення здоров'я і психічного розвитку дитини. Таким чином, готовність до школи може бути розглянута за двома складними параметрами: фізична готовність і психологічна готовність. Дані параметри завжди взаємодіють. У даному випадку ми з вами розглянемо психологічну шкільну готовність. З чого ж вона складається?
1. Інтелектуальна готовність — це відповідна віковому рівню зрілість всіх пізнавальних психічних процесів (відчуття, сприйняття, уявлення, увага, пам'ять, мислення). Багато батьків помилково вважають, що чим більше вони «нашпигують» свою дитину знаннями, тим більше вона буде готова до школи. Шановні батьки, множити, ділити, розуміти Булгакова й Ахматову вашу дитину навчать у школі, а поки для малюка краще добирати заняття за віком.
2. Особова готовність — це зрілість системи ставлень дошкільника. Серед найважливіших ставлень, що визначають успішність подальшої адаптації в школі:
• ставлення до самого себе («Яке?» — запитаєте ви. Не занизьке і не зависоке);
• ставлення до дорослих (мається на увазі ввічливе ставлення, уміння звертатися на «Ви», розуміння різниці між дорослим і своїми однолітками і
т. ін.);
• ставлення до однолітків (завжди чудово, якщо у дитини є друзі її віку; в цьому випадку, ймовірно, їй буде легше увійти у новий колектив і знайти там нових друзів);
• ставлення до навчання у школі.
3. Емоційна готовність — це здатність на відповідному віку рівні адекватно сприймати емоції інших і виражати власні емоції.
4. Суб'єктна готовність — це зрілість дошкільника як майбутнього суб'єкта навчальної діяльності. З-поміж найважливіших передумов навчальної діяльності ми виділяємо:
· передумови до оволодіння письмом (хочеться підкреслити: не УМІННЯ писати, а саме ПЕРЕДУМОВИ до оволодіння письмом, найважливіші з них: фонематичний слух і дрібна моторика руки);
· передумови до оволодіння лічбою (уявлення про кількість):
· передумови до оволодіння читанням;
· опанування мови як системи спілкування й передачі інформації.
5. Мотиваційна готовність — це зрілість мотиваційних сфер важливих для подальшої навчальної діяльності. Особливе значення надається розвитку пізнавальної мотивації й мотивації досягнення. Тобто в основі діяльності дитини вже лежить не бажання пограти, а бажання дізнатися щось нове, досягти певного результату.
6. Вольова готовність — це здатність прийняти завдання, діяти щодо його здійснення, аналізувати отриманий результат.
7. Комунікативна готовність — це здатність дошкільника адекватно встановлювати контакти з однолітками, малюками та дорослими.
«ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ДО ШКОЛИ?»
Експрес-тест
• Чи хоче ваша дитина йти до школи?
• Чи думає ваша дитина про те, що в школі вона багато дізнається і навчатися буде цікаво?
• Чи може ваша дитина самостійно займатися якоюсь справою,яка потребує зосередження впродовж 30 хвилин?
• Чи не соромиться ваша дитина в присутності незнайомих?
• Чи вміє ваша дитина скласти розповідь, яка складається не менш ніж з 5 речень, за картинкою?
• Чи може ваша дитина розповісти напам'ять декілька віршів?
• Чи вміє вона змінювати іменники за числами?
• Чи вміє дитина читати складами або навіть цілими словами?
• Чи вміє вона рахувати до 10 та у зворотному порядку?
• Чи може вона розв'язувати прості задачі на віднімання чи додавання?
• Чи правильно, що ваша дитина має тверду руку?
• Чи любить вона малювати й розфарбовувати картинки?
• Чи може ваша дитина користуватись ножицями і клеєм?
• Чи може вона зібрати пазл з 5 елементів за хвилину?
• Чи знає дитина назви свійських і диких тварин?
• Чи може узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі: помідор, морква, цибуля)?
• Чи любить ваша дитина самостійно працювати — малювати, збирати мозаїку тощо?
• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
Якщо на більшість питань ви відповіли позитивно,— вітаємо. Ви можете сміливо записувати дитину до школи. Ну а негативні відповіді — це також результат: є над чим попрацювати.
Успіху вам!
